І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я 


Час спокути

Куди ти, музико, позвеш

Куди ти, музико, позвеш?
В яку дорогу з перехрестя?
Над ним незримо ти пливеш
І маниш серце в край небесний.

Щоб там, позбувшись тягарів,
Набув для серця ритм гармоній;
Щоб дух в мені не тлів – горів,
Як полум’я твоїх симфоній.

Прийми ж.. Любов’ю освяти,
І оселися в цьому серці;
Відкрий йому свої світи
Й ту легкість дій, що щастям зветься.

Щоб я висот твоїх дістав,
Як в снах дитинства – зримо, нині.
І дар, який Всевишній дав,
Зумів нести Йому й людині!

27...29.05.2002 р., м. Київ.

Лелеко моя ти сердешна

Лелеко моя ти сердешна,
Лелеко моя чорнокрила...
А небо поглинуло: Де ж ти?
Де ти забарився мій милий?

М. Київ.

МАЕСТРО

МАЕСТРО.
Ю.Є.Рибчинському.
Що побажати в п’ятдесят? –
Могутніх крил!... І височінь
Загляне тихо, мудро в очі.
Усе прийми... Слова пророчі
В піснях лягли, мов монумент, -
Робота добра. В той момент,
Як друзі щиро привітають –
Радій тому. І йди вперед.
Позаду – прожите. Вже знаєш,
Що було, збулось і... забудь,
По рідним вулицям життя
Уже нічого не вернуть.
Не старість це – вершина шляху,
В живих очах – блакиті синь,
В могутніх крилах – сила маху,
Ти виклик долі знову кинь.
Цей час літати, усміхатись,
Зривати оплески в піснях,
В коханні сили набиратись
І нести Слово на устах.

17.05.1995 р., м. Київ.

Мамині руки

“ Мамині руки!”
Твір на задану тему...
“ Мамині руки!” – як тему розкрити?
Син запитає мене за столом...
Мало всіх слів – залишайтеся жити,
Щоб мав куди пригорнутись чолом.
Що пам’ятаєте мамині руки
За нелегке і стражденне життя?
Ніжні обійми розваг і розлуки,
Дням безтурботним нема вороття.
Ви колисали дітей у колисці,
Сльози втирали з дитячих очей,
Ви турбувались, щоб було у мисці
І у дні свят й серед темних ночей.
Скільки здоров’я ви нам передали,
Скільки любові у нас перейшло;
І у світ Божий дітей виряджали,
Благословив, щоб їх щастя знайшло.
Руки у вас, наче крила у птаха,
Ладні в негоду сховати дітей;
Всіх пригорнете... король і невдаха,
Кожен з них затишок в мами знайде.
Зморшками руки укрилися рано –
Час вимагає безжально своє;
Та красивіших шукати не стану,
Мамині руки – це щастя моє.
Мамині руки...Що вміють робити?
Ви не питайте про те за столом.
Мало всіх слів – залишайтеся жити,
Щоб мав куди пригорнутись чолом!

17.01.95 р., м. Київ.

Ми гості тут, під час бенкету

Володимиру Дацюку.
Ми гості тут, під час бенкету,
Що називається життя;
Під звук прощального сонету
Підемо враз, без вороття.
Вже не вернутись на простори
Землі, де вірив і любив,
Ліси, степи, річки і гори;
До тих, із ким ти говорив.
Для інших будуть світлі зорі
Й надія, що тримала нас,
Мов корабель у синім морі,
Ти був врятований не раз.
І не завершена робота...
Спіткнеться серце, стишить біг,
Підеш від нас, лише скорбота
Добавить в коси колір: сніг.
І прийде розпач розтавання,
Бо вже на небі вийшов час
І не почуєш привітання...
Ось так розділить вічність нас.

27.10.1996 р., м. Київ
2024