І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я  Час спокутиКуди ти, музико, позвеш
Куди ти, музико, позвеш?
В яку дорогу з перехрестя? Над ним незримо ти пливеш І маниш серце в край небесний. Щоб там, позбувшись тягарів, Набув для серця ритм гармоній; Щоб дух в мені не тлів – горів, Як полум’я твоїх симфоній. Прийми ж.. Любов’ю освяти, І оселися в цьому серці; Відкрий йому свої світи Й ту легкість дій, що щастям зветься. Щоб я висот твоїх дістав, Як в снах дитинства – зримо, нині. І дар, який Всевишній дав, Зумів нести Йому й людині! 27...29.05.2002 р., м. Київ. Лелеко моя ти сердешна
Лелеко моя ти сердешна,
Лелеко моя чорнокрила... А небо поглинуло: Де ж ти? Де ти забарився мій милий? М. Київ. МАЕСТРО
МАЕСТРО.
Ю.Є.Рибчинському. Що побажати в п’ятдесят? – Могутніх крил!... І височінь Загляне тихо, мудро в очі. Усе прийми... Слова пророчі В піснях лягли, мов монумент, - Робота добра. В той момент, Як друзі щиро привітають – Радій тому. І йди вперед. Позаду – прожите. Вже знаєш, Що було, збулось і... забудь, По рідним вулицям життя Уже нічого не вернуть. Не старість це – вершина шляху, В живих очах – блакиті синь, В могутніх крилах – сила маху, Ти виклик долі знову кинь. Цей час літати, усміхатись, Зривати оплески в піснях, В коханні сили набиратись І нести Слово на устах. 17.05.1995 р., м. Київ. Мамині руки
“ Мамині руки!”
Твір на задану тему... “ Мамині руки!” – як тему розкрити? Син запитає мене за столом... Мало всіх слів – залишайтеся жити, Щоб мав куди пригорнутись чолом. Що пам’ятаєте мамині руки За нелегке і стражденне життя? Ніжні обійми розваг і розлуки, Дням безтурботним нема вороття. Ви колисали дітей у колисці, Сльози втирали з дитячих очей, Ви турбувались, щоб було у мисці І у дні свят й серед темних ночей. Скільки здоров’я ви нам передали, Скільки любові у нас перейшло; І у світ Божий дітей виряджали, Благословив, щоб їх щастя знайшло. Руки у вас, наче крила у птаха, Ладні в негоду сховати дітей; Всіх пригорнете... король і невдаха, Кожен з них затишок в мами знайде. Зморшками руки укрилися рано – Час вимагає безжально своє; Та красивіших шукати не стану, Мамині руки – це щастя моє. Мамині руки...Що вміють робити? Ви не питайте про те за столом. Мало всіх слів – залишайтеся жити, Щоб мав куди пригорнутись чолом! 17.01.95 р., м. Київ. Ми гості тут, під час бенкету
Володимиру Дацюку. Ми гості тут, під час бенкету, Що називається життя; Під звук прощального сонету Підемо враз, без вороття. Вже не вернутись на простори Землі, де вірив і любив, Ліси, степи, річки і гори; До тих, із ким ти говорив. Для інших будуть світлі зорі Й надія, що тримала нас, Мов корабель у синім морі, Ти був врятований не раз. І не завершена робота... Спіткнеться серце, стишить біг, Підеш від нас, лише скорбота Добавить в коси колір: сніг. І прийде розпач розтавання, Бо вже на небі вийшов час І не почуєш привітання... Ось так розділить вічність нас. 27.10.1996 р., м. Київ |
||
|
|