І  Б  В  Д  К  М  Н  О  П  Р  С  Т  Х  Ч  Щ 


Час, не лети...

Просила пташка-душа в неба…
Час, не лети, і вирій - зачекай,
Не клич мене єднатися до строю
Ще мною не розвіданий мій край,
Життя моє не знає ще простою.
Ще серце у коханні пломенить,
П’яніє від нектару його, трунку…
Закарбувати хоче кожну мить
Чи дивуватись сходу сонця лунко.
Ще друзям добре слово не сказав:
Підтримавши у відчаї і скруті;
За прощенням до ближніх не звертав,
За ті гріхи, що встиг уже й забути.
Ще всього, що замислив - не зробив
Ще в праці маю втіху і наснагу,
Ще мудрість – ту, що з неба не явив
Бо лиш вона достойна на повагу.
І ще, і ще… усього не злічить
Іду по світу, і де край у поля?
Як павутиння зблисне долі нить...
Коли порветься? - Божа на те воля!

20.09.2012р. м. Київ.
2024