І  Б  В  Д  К  М  Н  О  П  Р  С  Т  Х  Ч  Щ  Час, не лети...
Просила пташка-душа в неба… Час, не лети, і вирій - зачекай, Не клич мене єднатися до строю Ще мною не розвіданий мій край, Життя моє не знає ще простою. Ще серце у коханні пломенить, П’яніє від нектару його, трунку… Закарбувати хоче кожну мить Чи дивуватись сходу сонця лунко. Ще друзям добре слово не сказав: Підтримавши у відчаї і скруті; За прощенням до ближніх не звертав, За ті гріхи, що встиг уже й забути. Ще всього, що замислив - не зробив Ще в праці маю втіху і наснагу, Ще мудрість – ту, що з неба не явив Бо лиш вона достойна на повагу. І ще, і ще… усього не злічить Іду по світу, і де край у поля? Як павутиння зблисне долі нить... Коли порветься? - Божа на те воля! 20.09.2012р. м. Київ. |
||
|
|