І  Б  В  Д  К  М  Н  О  П  Р  С  Т  Х  Ч  Щ  Найболючіше ранять ближні...Найболючіше ранять ближні, Аж від болю паралізує; Почуття, що були із вишніх – Кудись ділись… В душі нуртує. Бо до ближніх вона відкрита: Не чекає від них удару, І не щулиться, бувши бита Не один раз в житті на кару. У душі, де у барвах роси, Пломінь креше тепер гарячий; Хто за втрату її перепросить: Чом вона бідолашна плаче? Бо утратила мир вона й спокій, Де те щастя її дитинне?... Не проходить той біль, аж доки Не признають свою провину. 17.02.2010 р., м Київ. |
||
|
|