І  Б  В  Д  К  М  Н  О  П  Р  С  Т  Х  Ч  Щ 


Час, не лети, і вирій - зачекай

Мої прекрасні, ясночолі...

Мої прекрасні, ясночолі…
Між квітів, медоносів, трав,
З мого дитинства щастя в долі
Я з вашої любові брав.
Мої батьки, діди й бабуні…
Я зріс давно і батько вже
Та ваші руки й душі чуйні
Ваш образ пам'ять береже.
Поради ваші були вчасні
Мої найкращі вчителі,
Вони неначе зорі ясні
Крізь океан мене вели.
На ваших фото – велич тиха,
В очах – любові джерело…
Хай вбереже вас Бог від лиха,
Щоб добре вам із Ним було!

06.02.2010 р., м. Київ.

Найболючіше ранять ближні...

Найболючіше ранять ближні,
Аж від болю паралізує;
Почуття, що були із вишніх –
Кудись ділись… В душі нуртує.
Бо до ближніх вона відкрита:
Не чекає від них удару,
І не щулиться, бувши бита
Не один раз в житті на кару.
У душі, де у барвах роси,
Пломінь креше тепер гарячий;
Хто за втрату її перепросить:
Чом вона бідолашна плаче?
Бо утратила мир вона й спокій,
Де те щастя її дитинне?...
Не проходить той біль, аж доки
Не признають свою провину.

17.02.2010 р., м Київ.

Нам не відомі строки і часи

Дякую за добро!
Навздогін
Шестопал Надії Петрівні.

Нам не відомі строки і часи,
Коли для нас завершиться дорога;
Вже не топтати рясту, не проси -
Бо час душі вертатися до Бога.
Що був з тобою на земних шляхах
Й опорою надійною людині,
Щитом вогню, що гріє й у літах
Та щит забрали і погас він нині.
І дум твоїх не взнати нам, душа;
Їй шлях від нас у вічні Божі висі
Неждано так перейдена межа
І рветься шнур, в який ми всі вплелися.
І стануть діти старшими в роду
Бо час батьків відходить безупинно
В молитві тихій очі я зведу
В подяці Богу, що дає людині.
Від нього ж все: і милість, і дари,
І мудрість серцю, і терпіння трохи;
Щоб плід приніс до вічності пори
Були святими помисли і кроки.
ВІН милосердям всіх нас окриля
І в справедливім гніві ще не гримне:
Ось йду на суд з тобою, Я, здаля…
І нечестиве в гніві тому вимре.

10.01.2007р., м. Київ.

Народу мого пісня...

Ніні Митрофанівні
Матвієнко

Народу мого пісня! Поколінням
Була ти вірним другом, - те ж мені;
Не зрадила, як були на колінах,
Давала сили вижити в борні.
Бо в тобі дух любові – це від Бога,
Він будить душу у важкі часи,
Як крізь руїни пролягла дорога -
Тебе несли до серця голоси.
І розвиднялось почорніле небо
Нас гуртувала покликом святим;
В тобі була і буде нам потреба
Єднати перевеслом золотим.

23.03.2007 р. м. Київ.

Не дивись на руки ...

Не дивись на руки –
Не вони первинні:
Їм знайома праця і утіхи час…
Та над ними - серце,
В нім дари людині,
Там знаходить місце дух натхнення в нас.
Вірні серця слуги
Візьмуть лист, мов стяга,
Щоб закарбувати тайни диво – знак –
Як свідоцтво духу,
Хто дає наснагу…
Для людей же світу – запитання: Як?!

08.12.2009р. м. Київ
2024