І  Б  В  Д  К  М  Н  О  П  Р  С  Т  Х  Ч  Щ  Час, не лети, і вирій - зачекайМої прекрасні, ясночолі...Мої прекрасні, ясночолі… Між квітів, медоносів, трав, З мого дитинства щастя в долі Я з вашої любові брав. Мої батьки, діди й бабуні… Я зріс давно і батько вже Та ваші руки й душі чуйні Ваш образ пам'ять береже. Поради ваші були вчасні Мої найкращі вчителі, Вони неначе зорі ясні Крізь океан мене вели. На ваших фото – велич тиха, В очах – любові джерело… Хай вбереже вас Бог від лиха, Щоб добре вам із Ним було! 06.02.2010 р., м. Київ. Найболючіше ранять ближні...Найболючіше ранять ближні, Аж від болю паралізує; Почуття, що були із вишніх – Кудись ділись… В душі нуртує. Бо до ближніх вона відкрита: Не чекає від них удару, І не щулиться, бувши бита Не один раз в житті на кару. У душі, де у барвах роси, Пломінь креше тепер гарячий; Хто за втрату її перепросить: Чом вона бідолашна плаче? Бо утратила мир вона й спокій, Де те щастя її дитинне?... Не проходить той біль, аж доки Не признають свою провину. 17.02.2010 р., м Київ. Нам не відомі строки і часиДякую за добро! Навздогін Шестопал Надії Петрівні. Нам не відомі строки і часи, Коли для нас завершиться дорога; Вже не топтати рясту, не проси - Бо час душі вертатися до Бога. Що був з тобою на земних шляхах Й опорою надійною людині, Щитом вогню, що гріє й у літах Та щит забрали і погас він нині. І дум твоїх не взнати нам, душа; Їй шлях від нас у вічні Божі висі Неждано так перейдена межа І рветься шнур, в який ми всі вплелися. І стануть діти старшими в роду Бо час батьків відходить безупинно В молитві тихій очі я зведу В подяці Богу, що дає людині. Від нього ж все: і милість, і дари, І мудрість серцю, і терпіння трохи; Щоб плід приніс до вічності пори Були святими помисли і кроки. ВІН милосердям всіх нас окриля І в справедливім гніві ще не гримне: Ось йду на суд з тобою, Я, здаля… І нечестиве в гніві тому вимре. 10.01.2007р., м. Київ. Народу мого пісня...
Ніні Митрофанівні Матвієнко Народу мого пісня! Поколінням Була ти вірним другом, - те ж мені; Не зрадила, як були на колінах, Давала сили вижити в борні. Бо в тобі дух любові – це від Бога, Він будить душу у важкі часи, Як крізь руїни пролягла дорога - Тебе несли до серця голоси. І розвиднялось почорніле небо Нас гуртувала покликом святим; В тобі була і буде нам потреба Єднати перевеслом золотим. 23.03.2007 р. м. Київ. Не дивись на руки ...
Не дивись на руки – Не вони первинні: Їм знайома праця і утіхи час… Та над ними - серце, В нім дари людині, Там знаходить місце дух натхнення в нас. Вірні серця слуги Візьмуть лист, мов стяга, Щоб закарбувати тайни диво – знак – Як свідоцтво духу, Хто дає наснагу… Для людей же світу – запитання: Як?! 08.12.2009р. м. Київ |
||
|
|