І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я  Немов лавина – шквал овацій
Немов лавина – шквал овацій
Підніме вгору, кине вниз; З – під них прийдеться вибиратись, Повір мені: вони – як хмиз. Який горить – та мало гріє, І жар від нього – хвилька-час; Нехай душа про них не мріє, Бо як це зроблю – зраджу вас: Мої рядки, що не родились, Хто вас у світ цей приведе? Як ви з небес у серце лились... Де вас воно іще знайде? Щоб їх явити, правди гідних, Віддати іншим, ніби кров; Хай в них живуть: в багатих, в бідних, У носіях одній із мов. Одній із тих, що Богом дані. В минулім . Їй уже віки. Вона – приємні нам кайдани, Що дані з Божої руки. Я їх не скину... і не стану Гасити мову, мов свічу... А звук овацій? – він розтане, Без них на крилах я лечу. 14.01.2001 р., м. Київ. |
||
|
|