І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я 


Немов лавина – шквал овацій

Немов лавина – шквал овацій
Підніме вгору, кине вниз;
З – під них прийдеться вибиратись,
Повір мені: вони – як хмиз.
Який горить – та мало гріє,
І жар від нього – хвилька-час;
Нехай душа про них не мріє,
Бо як це зроблю – зраджу вас:
Мої рядки, що не родились,
Хто вас у світ цей приведе?
Як ви з небес у серце лились...
Де вас воно іще знайде?
Щоб їх явити, правди гідних,
Віддати іншим, ніби кров;
Хай в них живуть: в багатих, в бідних,
У носіях одній із мов.
Одній із тих, що Богом дані.
В минулім . Їй уже віки.
Вона – приємні нам кайдани,
Що дані з Божої руки.
Я їх не скину... і не стану
Гасити мову, мов свічу...
А звук овацій? – він розтане,
Без них на крилах я лечу.

14.01.2001 р., м. Київ.
2024