І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я  Час спокутиА бій іде... Не з-за гроша
А бій іде... Не з-за гроша.
Ціна? - Найвищу вимагають: Кому дістанешся душа? Вогню пекельному чи раю? І це питання не з пустих У битві правди і не правди; Кого з них в серце ти впустив, На чий же бік у битві став ти? Бо середини там нема, Щоб якось бій той обминути... Та битва – вічності жнива, Не для зерна вогонь роздутий. Який горітиме повік, Який сльозами не залити... Май страх Господній чоловік, Щоб із Всевишнім в мирі жити. 02.08.2002 р., м. Київ А зорі падали з небесА зорі падали з небес У ніч серпневу серед степу; І дарували слід свій небу, І водній гладі тихих плес. І забирали тайну днів – Їм були свідки від початку, Закарбувавши, як в печатку, Для неймовірно довгих снів. Ніч накривала їх крильми, Як покриває денну спеку, Як приближає звук далекий Чи тихий гомін між людьми. Про що їх гомін в тиху ніч, Коли турбота денна спала, Коли на небі ніч постала, І зорі світять замість свіч; Чи були свідками вони Падінню тому з небозводу Нащадки лицарів свободи, Сучасні дочки і сини; Чи погляд їх тягнувся ввись, Сягав за межі небокраю, Чи прагнули набути раю, Де мир із Богом був колись. Питання збудяться в мені, А їм своїх висот сягати... Життя на те, щоб думи мати, Про вічне думи, чи земні. Як в них збагнути долі плин?... Летять з високих п’єдесталів, Здавалось зорі в небі сталі, І меле в пил їх Божий млин. 11(16).08.2002р., м. Феодосія - поїзд Київ-Феодосія. А ти співай. Хай птахом б’ється...
А ти співай. Хай птахом б’ється
твій спів в причинене вікно; хай соловейком він заллється Йому відкриється воно. Хай чистим сріблом спів твій стане під кришталевий дзвін роси; Мовчання-золото розтане від полум’я його краси. Душа повірить співу плину і зрозуміє, що вона в коханні в сьоме небо лине і не одна... І не одна. Співай! – Я тому порадію, що є щасливі серед нас... Голуб кохання – свою мрію, Бо лиш життя для цього час. десь 2000 р. м. Київ. Аве Марія! Приходить щастя в хату
Аве Марія! Приходить щастя в хату,
Коли мадонна з сином на руках... І світ стоїть – знімайте з серця грати, Шануйте матір нині і в віках. Аве Марія! Нехай відступлять жахи, Що нас долають в сірості життя... Із саду Божого спустились птахи, Щоб з милою був рай, а не буття. Кохання вічне нам Творець дарує І святість матері підносить над усе. Хто їх не береже, той сам собі торує Дорогу в пекло. Хто ж його спасе? Аве Марія! Тобою день почався І Син твій віру правую несе. Молю я Господа, щоб день цей не кінчався Любов до ближнього – нас тільки це спасе. 30.10.1994р., м. Київ. Батькам, дружинам і синам
В одній колисці всі
Над прірвою безодні... Для слова я – носій, Його приніс сьогодні. Про славу не кажіть, Вона – лише для Бога. Мені моє лишіть, Це правда все від Нього. Мені від Нього дар І слово, що долає Цей простір повний чар; І в серці осідає... Бо місце в ньому є, Як в скриньці , у поштовій; Там аркуша в нім жде – І вірш виходить новий. Не я вам оповім Щось із життя вам схоже... За те, що дано їм, - Прийми подяку Боже! Бо я – лиш інструмент, Хоч маю свою душу; Слуга у цей момент Я роблю те, що мушу. 17.05.2002 р., м. Київ. |
||
|
|