І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я  Час спокутиВ моїй молитві на колінах
В моїй молитві на колінах,
До неба духом, вниз лицем, Я попрошу за Україну Перед Святим її Творцем. Чи я один, чи ще знайдеться, Хто в покаянні ниць впаде; З надією в своєму серці Звернусь до Бога, що гряде: Ти нам пробач, бо ми грішили, І не по правді живемо; Нам поможи, пошли нам сили, Яку любов’ю ми звемо. Щоб нас вона преобразила, Щоб з краю хата не була, Душа нечисте не носила, Стежки від злого відвела. Щоб возлюбили свого брата І вибачали , як собі, Щоб нас минула твоя страта. Покаймось люди у журбі. Твоя любов є дивні крила, На них пісні в душі звучать... Бо твій Престол, де правди сила, Де Твоє право пробачать. Згадай же нас і Україну, Яви для неї благодать, Прийми хвалу із уст творіння, Що Бога будуть прославлять. 022.09.2000 р., м. Київ. В одній колисці всі
В одній колисці всі
Над прірвою безодні... Для слова я – носій, Його приніс сьогодні. Про славу не кажіть, Вона – лише для Бога. Мені моє лишіть, Це правда все від Нього. Мені від Нього дар І слово, що долає Цей простір повний чар; І в серці осідає... Бо місце в ньому є, Як в скриньці , у поштовій; Там аркуша в нім жде – І вірш виходить новий. Не я вам оповім Щось із життя вам схоже... За те, що дано їм, - Прийми подяку Боже! Бо я – лиш інструмент, Хоч маю свою душу; Слуга у цей момент Я роблю те, що мушу. 17.05.2002 р., м. Київ. В страшних пожарищах війни
В страшних пожарищах війни
За нашу і свою свободу, Ви воювали теж – сини І дочки древнього народу. І нас, і вас у тім вогні, Що знаємо як “Вік двадцятий”, Згоріло вдосталь. Дай мені Слова подяки їм сказати. Земля оця для нас одна, Тут жили с прадіда чи діда; В біді чи святі як рідня, Скоріш на поміч до сусіда. Як заспіваємо пісні – Ми проженемо з серця морок Простору дайте, бо тісні Кордони в танці... ах, “Сім-сорок”! А інший раз, як прийде ніч, й духовна виникне потреба Проблеми скинемо із пліч Наш погляд в гору, - чисте небо... Он зоре ясна, наче цвях, Забитий в небо краєвиду, Відкрито нам - Чумацький Шлях, Ви ж бачите зорю Давида. По зорям тим в усі часи Ми відправлялися в дорогу Й молились: “Господи, спаси! І дай вернутись до порогу”. І от прийшли на той поріг Незвані гості, супостати: - Вам більш не жити... Хто б ще зміг Змиритись з тим, чи рабом стати? Та все ж на небі є Творець І Його воля – вища сила, І Дух незламний до сердець Та вища воля запросила. А скільки випало Вам мук, Чи можна всіх їх полічити... В пошані я схилюсь до рук, Що дали нам це право – жити! 12.04.1998 р., м. Київ. В тумані дні мої сумні
В тумані дні мої сумні,
Дитинства радості й печалі, Присняться і вернуть мені Той стан, де завжди ми літали. Думки тягнулись в вись стрімку, Яка від нас закрита кодом; Так було завжди на віку, Проблеми пізнаємо згодом. Проблеми - це завжди, як дах, Що не пускає вище себе. Попробуй вирватись з невдах: Пізнаєш успіх – він для тебе. І крила виростуть в душі, Піднімуть у дитинства небо. Дивись на все... І не спіши. Цей світ безмежний, він для тебе. 12.01.1995 р., м. Київ Весною б тебе назвати
Весною б тебе назвати,
Що вбралася в шати яскраво... Я більше не смію бажати – Зігрієш словами ласкаво. Ти – літо моє гаряче, Ні з чим незрівнянне кохання... Обійми твої, неначе Ранкового вітру зітхання. Ти – осінь моя в позолоті, В турботах зажурені очі... Ми дні віддаємо роботі – Для двох залишаються ночі. Як іній впаде тобі в коси – Зима дасть про себе знати... І сльози твої, мов роси, Дітей моїх ніжна мати. Всі пори тобі до вроди, Мене ти і світ чаруєш... Найкраще, що є у природи Мені одному даруєш! 06-07.01.95 р., м. Київ. |
||
|
|