І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я 


Час спокути

В моїй молитві на колінах

В моїй молитві на колінах,
До неба духом, вниз лицем,
Я попрошу за Україну
Перед Святим її Творцем.
Чи я один, чи ще знайдеться,
Хто в покаянні ниць впаде;
З надією в своєму серці
Звернусь до Бога, що гряде:
Ти нам пробач, бо ми грішили,
І не по правді живемо;
Нам поможи, пошли нам сили,
Яку любов’ю ми звемо.
Щоб нас вона преобразила,
Щоб з краю хата не була,
Душа нечисте не носила,
Стежки від злого відвела.
Щоб возлюбили свого брата
І вибачали , як собі,
Щоб нас минула твоя страта.
Покаймось люди у журбі.
Твоя любов є дивні крила,
На них пісні в душі звучать...
Бо твій Престол, де правди сила,
Де Твоє право пробачать.
Згадай же нас і Україну,
Яви для неї благодать,
Прийми хвалу із уст творіння,
Що Бога будуть прославлять.

022.09.2000 р., м. Київ.

В одній колисці всі

В одній колисці всі
Над прірвою безодні...
Для слова я – носій,
Його приніс сьогодні.
Про славу не кажіть,
Вона – лише для Бога.
Мені моє лишіть,
Це правда все від Нього.
Мені від Нього дар
І слово, що долає
Цей простір повний чар;
І в серці осідає...
Бо місце в ньому є,
Як в скриньці , у поштовій;
Там аркуша в нім жде –
І вірш виходить новий.
Не я вам оповім
Щось із життя вам схоже...
За те, що дано їм, -
Прийми подяку Боже!
Бо я – лиш інструмент,
Хоч маю свою душу;
Слуга у цей момент
Я роблю те, що мушу.

17.05.2002 р., м. Київ.

В страшних пожарищах війни

В страшних пожарищах війни
За нашу і свою свободу,
Ви воювали теж – сини
І дочки древнього народу.
І нас, і вас у тім вогні,
Що знаємо як “Вік двадцятий”,
Згоріло вдосталь. Дай мені
Слова подяки їм сказати.
Земля оця для нас одна,
Тут жили с прадіда чи діда;
В біді чи святі як рідня,
Скоріш на поміч до сусіда.
Як заспіваємо пісні –
Ми проженемо з серця морок
Простору дайте, бо тісні
Кордони в танці... ах, “Сім-сорок”!
А інший раз, як прийде ніч,
й духовна виникне потреба
Проблеми скинемо із пліч
Наш погляд в гору, - чисте небо...
Он зоре ясна, наче цвях,
Забитий в небо краєвиду,
Відкрито нам - Чумацький Шлях,
Ви ж бачите зорю Давида.
По зорям тим в усі часи
Ми відправлялися в дорогу
Й молились: “Господи, спаси!
І дай вернутись до порогу”.
І от прийшли на той поріг
Незвані гості, супостати:
- Вам більш не жити... Хто б ще зміг
Змиритись з тим, чи рабом стати?
Та все ж на небі є Творець
І Його воля – вища сила,
І Дух незламний до сердець
Та вища воля запросила.
А скільки випало Вам мук,
Чи можна всіх їх полічити...
В пошані я схилюсь до рук,
Що дали нам це право – жити!

12.04.1998 р., м. Київ.

В тумані дні мої сумні

В тумані дні мої сумні,
Дитинства радості й печалі,
Присняться і вернуть мені
Той стан, де завжди ми літали.
Думки тягнулись в вись стрімку,
Яка від нас закрита кодом;
Так було завжди на віку,
Проблеми пізнаємо згодом.
Проблеми - це завжди, як дах,
Що не пускає вище себе.
Попробуй вирватись з невдах:
Пізнаєш успіх – він для тебе.
І крила виростуть в душі,
Піднімуть у дитинства небо.
Дивись на все... І не спіши.
Цей світ безмежний, він для тебе.

12.01.1995 р., м. Київ

Весною б тебе назвати

Весною б тебе назвати,
Що вбралася в шати яскраво...
Я більше не смію бажати –
Зігрієш словами ласкаво.
Ти – літо моє гаряче,
Ні з чим незрівнянне кохання...
Обійми твої, неначе
Ранкового вітру зітхання.
Ти – осінь моя в позолоті,
В турботах зажурені очі...
Ми дні віддаємо роботі –
Для двох залишаються ночі.
Як іній впаде тобі в коси –
Зима дасть про себе знати...
І сльози твої, мов роси,
Дітей моїх ніжна мати.
Всі пори тобі до вроди,
Мене ти і світ чаруєш...
Найкраще, що є у природи
Мені одному даруєш!

06-07.01.95 р., м. Київ.
2024