Чи вам мало, що вам є,
Чи ще треба здерти
З брата шкуру, щоб своє
Черево наперти.
І вважатись, що герой -
Бо вдалось зробити;
Тільки знайте, що є Той
Перед ким і ситі,
Всі постанемо в суді
І на запитання:
Чи мав милість у житті?
Де вона, остання,
Була в тебе, як жилось
В ситості й нівроку?
Думав: завжди буде… й ось
Матимеш без строку
Час у гурті, як і ти,
Хто без милосердя
Вік свій жили і світи
Божі - їм заперті.
Кожен буде сам в собі –
Інші їм байдужі;
Без любові у добі –
І завиєш друже.
Бо маєтків не внесеш
За пороги смерті…
Імена людей таких
Будуть з Книги стерті.
Будуть… буде їм тоді
Те чого не знали,
Їх обман в чужім труді,
Як зарплату крали;
Як вважали, що вони
Лиш життя достойні…
Що ж ви діти сатани
Рани невигойні
Не несете до Творця –
Лікар Він людині;
Хто з нас знає час кінця?
Взавтра це чи нині?
Де схиляння – каяття
Перед Всемогутнім? –
Хоче Бог, щоб за життя,
Ми були не трутні.
Щоб у день свій і у час,
Що нам відпустили,
Ми по вірі Богу в нас
З ним довічно жили.
Він з любов’ю світ створив
По своїм законам,
Світ земний нам підкорив,
Дав для влади трона, .
І закон для влади є –
Він живе у Слові…
Не згубіть життя своє
Нинішні… і нові.

28.01.2010 р., м. Київ.