А зорі падали з небес
Діти бетонного віку!
З чим зустрічаєте день?
Що він несе вам без ліку?
І чи потрібно вам те?
Що ви візьмете для себе
Із суєти-марноти?
Щоб не розгнівалось небо
За недолугість мети.
Не кам’янійте серцями, -
Бійтесь байдужості в них,
Будьте любові творцями,
Щоб рід під небом не зник.
Майте розважливість в часі
Мудрості в Бога просіть
Бо дні обмежені наші
І вже розставлена сіть,
Щоб полювати на душі -
Палахкотять прапорці
І у воді, і на суші,
Гріх із арканом в руці…
І не надійтесь на нетрі,
Ніби не бачать в них вас, -
Бо в темноті сільця-петлі
Радо чекають на нас.

12.01.2009 р., м. Київ.