Олександру Данилюку

Хто стане у духовному проломі,
Як нищать душу-всесвіт між зірок?
Хто скаже правду, що наругу зломить,
І проти зла сміливо зробить крок?
Хто духом правди в ніч запале свічі
І зникне темінь й глухота німа?
Бо чисте слово душу не скалічить:
Бо в нім любов і підступу нема.
І ця земля народжує поетів, -
Благословенне в Господа зерно,
Вони зростають, прагнуть в небо лету,
Туди, де душі були їх давно.
Їм в коді вписано, як було їм у Бога,
Де правда світлом повсякчас сія,
І милосердям встелена дорога,
Радіє з людом їх душа й твоя.
І плаче, коли цей народ затужить -
Бо серце їхнє чисте, як в дітей…
Поет – це дар, який нести нам друже
Крізь всі часи – для Бога і людей!

13.02.2010 р., м. Київ.