Ліні Костенко.
Мовчання – як грім в круговерті,
Колапс між звучання і шуму;
Буває - синонімом смерті
Чи спротив зневазі та глуму.

Мовчання – це космос в безмежжі,
Де зорі – слова яскравіли;
Чекаєш від них не пожежі,-
Щоб душу вогнем відігріли.

Мовчання – це вислів без звуку,
Що в серці, у тайні глибокій…
Візьми мене Слово за руку,
Веди на вершини високі.

З яких відкриваються далі…
З вершини твоєї посвяти
Дай крила душі моїй сталі,
Як дітям своїм зичить мати!

19.03.2010 р., м. Київ.