Дякую за добро!
Навздогін
Шестопал Надії Петрівні.
Нам не відомі строки і часи,
Коли для нас завершиться дорога;
Вже не топтати рясту, не проси -
Бо час душі вертатися до Бога.
Що був з тобою на земних шляхах
Й опорою надійною людині,
Щитом вогню, що гріє й у літах
Та щит забрали і погас він нині.
І дум твоїх не взнати нам, душа;
Їй шлях від нас у вічні Божі висі
Неждано так перейдена межа
І рветься шнур, в який ми всі вплелися.
І стануть діти старшими в роду
Бо час батьків відходить безупинно
В молитві тихій очі я зведу
В подяці Богу, що дає людині.
Від нього ж все: і милість, і дари,
І мудрість серцю, і терпіння трохи;
Щоб плід приніс до вічності пори
Були святими помисли і кроки.
ВІН милосердям всіх нас окриля
І в справедливім гніві ще не гримне:
Ось йду на суд з тобою, Я, здаля…
І нечестиве в гніві тому вимре.

10.01.2007р., м. Київ.