Птах у вечірньому небі;
Дощ п’яті сутки іде…
Їду здалека до тебе
І від мотора гуде.
Хмари його не тривожать -
В ньому надія живе,
Що непогода не зможе
Щастя спинити земне.
Він до своєї пташини
Лине крізь простір води…
Я ж у цей час у машині
В Бога благаю: Веди!
Шини пливуть по калюжам
Воду кидають на скло
Бризки мій погляд напружать:
Щоб у кювет не знесло.
Думка від мене крізь простір
З миром тебе хай знайде;
Їду додому – не в гості
Зірка кохання веде.
В селах чекають й містечках,
В Богом нам дані часи
Так, як його, до гніздечка
Нас у майбутнє неси.
Рідне побачу обличчя –
Радість свою розділю…
Усмішка щастя так личить
Тій, кого ніжно люблю.

31.09.2009р. м. Київ