Радіють небеса
За душу, що спаса
Господь могутній, що стоїть в бою;
А що вогню стіна-
Найвища їй ціна
І руку в пекло Він простяг свою.
Бо ти у нім давно
Обманливе вино
Твого гріха непослуху пече;
Ти заблукав у нім
І креше Божий гнів,
Ніхто повік від нього не втече.
Та милосердя є,
Що в Сині постає
Якого ВІН послав у грішний світ,
Щоб разом з Ним змогли
І дочки, і сини
Набути віру, як найкращий цвіт.
З яким прийдеш у дім,
Де радісно у нім;
На колір твій ніхто там не вважа.
Лиш покаяння – ось
До Бога щоб неслось
Щоб чистою прийшла туди душа.
Хто правду любить тут -
Від неї не помруть
Коли ти станеш на Спасіння путь;
Відкриються тоді
Вготовані тобі
Ті небеса, що раєм нині звуть.
Там витреться сльоза,
Не буде там вже зла,
Яке знайоменам з дитячих літ;
Щоб із любовю ти
Долав шляхи-світи,
Бо ти на те прийшов у Божий світ!

Осінь – 13.12.2005 року, м. Київ.