Скільки випало нам із тобою,
Тягарів нам на плечі лягло,
Скільки всього пішло за водою
Про яке скажеш тихо: було…
І яке не подінеш нікуди -
Забереш у майбутні світи;
І шукатимуть знаку в тім люди…
Чи поділишся тайною ти?
Може й так, що не треба ділитись
Ти в собі все зумій зберегти
Ти вогнем будеш вічним світитись,
Тим вогнем, що дружині нести.
Й зігрівати мене і родину
Накривати в негоду крильми
Бог парує людину й людину
Чоловіка і жінку, де ми
Діток маємо - Боже творіння,
Нові душі і Божу красу;
І кохання дає нам горіння -
Той вогонь я до тебе несу.
І для світу, щоб зникла напруга
Як любові немає довкіл…
В тобі Бог дав найкращого друга,
Щоб все мати й ділити навпіл.

31.05.2008 р., м. Київ (1.07.2010р.)