Творінням Божим сповнена земля
А перспектива? – Он в глибинах часу
Шле світло нам віддалена зоря,
Наповнює ним долю-чашу нашу.
Своїм єством ми знаємо про те,
Що тих висот довіку не сягнути;
Нас час-суддя, мов попіл той, змете
З життя-арени... Зникнути?... забути?
Без забуття - як в листі родовід:
Крислата крона і міцне коріння...
Ще лине час, приймає небозвід,
Є місце людям-зорям для горіння!

15.03.2005 р., м. Київ.