Чути знову і знов – безліч є голосів:
Божа доля над нами схилилась...
Із далеких часів,
Із поліських лісів
Україна моя народилась.
Україно моя, що закохана в вись,
У піснях прагнеш птахом літати...
Твої діти звелись,
До небес дотяглись;
Так радій же за них моя мати.
Україно моя, колосяться жита
І до віку будуть колоситься...
А що доля не та -
Ти для мене свята,
І вже вільна . І це нам не сниться.
Рідна земле моя, від Дінця до Карпат,
Від Полісся до Чорного моря...
Я люблю цих людей,
Я для них - завше брат;
І хай вік їхній буде без горя.

Жовтень 1996 р., м. Київ.