Гусиний, може, лебединий
Клич з неба ввечері долине...
Його почув... я не єдиний,
Хто думкою за ним полине.
По кому клекіт на крилі
Вечірнім небом враз озветься?
О, птаство, тілом ви малі, -
Ваш клекіт розворушить серце.
Ми вас вітаємо й життя,
Цей Божий дар, що нам дається;
Чи клич ваш, може, каяття? –
Надійтесь – доля усміхнеться.
Не сумом – радістю луна
До тих, хто землю не покинув;
Бо найпрекрасніша вона
І рід наш досі не загинув.
Нема прекрасніше її,
Землі, що нас завжди чекає...
Чи заспівають солов’ї,
Як слухачів у них немає?
Життя є чудом на землі,
Краса й гармонія повсюди...
Хоч ми могутні – та малі
Птахи прекрасне в нас розбудять!

11.12.95 р., м. Київ.