Казали: Забудь! –Я не можу,
Як можна кохану забути?
Твій погляд, мов свічка Божа,
На серці розплавила пута.
Казали: Нема... і не буде.
Я те не беру на віру...
Як можуть без тебе люди
Прикрасити вічність сіру?
Казали, що то не кохання, -
Їм, бачте, усе зрозуміло...
І зустрічі наші й прощання
В минуле уже відлетіло.
Казали... казали... казали...
Їм краще було б оніміти,
Без тебе - порожні вокзали
І в небо мені не злетіти.
Без тебе обрубані крила
До ніг покладу я спроквола;
На серце навалиться брила
Самотності вічної кола!

м. Київ.