Хай довше віку буде день,
А може довше – я не знаю.
Тобі прожити весь бажаю
Молю у Господа за те.
Цей день спресує суєту,
Бажання вбогих і багатих,
Палаців зоряних і хати,
Помпезність, велич, пустоту.
В цей день почнеться відлік-вік,
Нове життя заплаче гірко,
На небі запалає зірка,
Як знак – родився чоловік.
Тобі, запрошеному в світ
Учитись, жити і творити
І працю із вогнем робити
Від юності до старих літ.
Цей день із власного життя
Тобі хай буде до вподоби,
Живи, кохай і вічно пробуй
В усі часи, до забуття...
А десь горить – іде війна,
Живете в мирі – дякуй Богу,
Провівши сина у дорогу,
Заплаче мати. Й не одна.
Цей день зупинить чийсь розбіг,
Життя закінчиться неждано:
Від віку, кулі, - як нам дано,
А іншу пам’ять вкриє сніг.
І все це вмістить один день!
Повір: цей день єдиний наш
Він серед раю - не міраж
Де щастя радо завітає,
Бо це для нього його дім,
А ми - всього лиш гості в нім.

17.12.1996 р., м. Київ.