Контрастні кольори, хоч як їх не крути,
У Всесвіті вони , а також поміж нами, -
Пустельно - чорна ніч, мов колір самоти,
Холодний білий день, засипаний снігами.
І було це давно, і було б може вічно
Та в наші небеса спустилося воно,
Одноманітний хід порушивши магічно
Червоний оксамит – кохання чар-вино.
І кралося воно туманом до зорі,
І розлилося скрізь таємними стежками,
І все змінило враз – лиш сонце угорі:
Розтанули сніги – яка краса під вами.
І з того часу ним напоєна земля,
Гармонію краси – веселкою вбирає;
І де пустеля там – заквітчані поля,
І таїна між нас в одно із двох єднає!

13.01.2000 р., м. Київ.