Моя душа, мов свічка, полохливо
Вогнем тріпоче на вітрах життя,
Ще не погасла, хоч бушує злива
Моїх гріхів, прозрінь і каяття.
Це руки Божі не дають задути, -
Він крок зробить по вічності дає,
Щоб розумом і серцем міг збагнути:
Для чого ми у цьому світі є:
Щоб принести плоди на тік Господній,
І Сущому щоб послухом годить...
Горить свіча – душа моя сьогодні.
Ти в світ прийшла творити і любить!

29.12.2002 р., м. Київ.