На всі світи вона – одна,
На всі світи: близькі, далекі,
Моя любов, як та струна,
Що резонує звук із деки.
Й дарує світу, не таїть;
Чого мелодію ховати?
Вона ж рікою – не стоїть,
І серцю радісно віддати
Як спів птахам. Серед гаїв
У них питати я не стану:
Хто їм мелодію кроїв,
Що кожен з них співає сталу?
Моя ж в мені. Вона луна
Без примусу, а надто тиску;
В мені – любов, як таїна,
Пісень дарує дивну низку!

05.04.2002 р., м. Київ.