Не бийте Ангели крильми,
Не сипте сніг мені в волосся,
Не розривайте, що сплелося
По Божій волі між людьми.
Не сійте в серці тугу й сум,
Чи вам знайоме це у висі? –
Блиск сліз гірких, що пролилися
Над попелищем згаслих дум.
Ви ж небожителі... А ми -
Душа в нас вічних далей прагне,
На цій землі, неначе пагін,
До світла тягнеться з пітьми.
Чи може час для вас прийшов
І ви, покірні Вищій Волі,
Прийшли поставить крапку в долі...
І не завадить вам ніщо.
І прийме розум хід подій:
Було ж до нас... і після буде.
Вкарбує серце розпач в груди
І біль нездійснених надій.

27.01.2002 р., м. Київ.