ПЕРШЕ КОХАННЯ
В.К.
Не плач, хоч плачеться тобі,
Це не кохання – і не гра...
Пора признатися собі
І в це повірити пора.
Прости, це не твоя вина,
Весна забрала нас обох,
Ця чаша випита до дна
І більш не бути нам удвох.
Прости, вогонь вже не горить,
Гаряче дихання в плече,
Я знаю, як тобі болить
У грудях, аж вогнем пече.
Прости, що так я завинив.
Вітрила підняті у вись...
Своєї не шукай вини,
Що наші долі не зійшлись.

12.01.1995 р., м. Київ.