О, приголомшливий цей світ!
Усіх виводиш ти на сцену;
Театру цьому стільки літ,
Що вже не знаю достеменно.
Кому відводиш роль бика –
Вже матадор його чекає,
Розвоєм вогнища рука,
Як за живе, чомусь хватає.
Кому призначено політ, -
Душа за хмарами літає;
В серцях людей, як зірки слід,
Залишить, що вогнем палає.
А інший виб’ється із сил:
Життя – тяжка й сувора штука...
Отрути чашу попросив –
Прощайте люди – це розлука.
На кожну пісню є мотив,
На птаха в небі – стріла з лука...
Христос під Богом все ходив,
Хоч знав, що прийме таку муку.
А нам вготована вона,
За те, що чинимо ми нині...
Не мир у серці, а війна
До ближньої тобі людини.
З природи робимо сміття,
Де райський сад - там домовина,
На що ж дароване життя
Щоб була радість – не провина.
Забудь ти успіх і печаль, -
Вони зрадливі і минущі...
Неси від Сущого печать,
У Бога очі невсипущі
О, Господи! Мене прости
Що плачу і сміюсь щоденно,
І пісню серця захисти,
Не дай звучати їй буденно.

22.01.95 р., м. Київ.