Подякуй долі, що вела;
Ще - половинці, що була
З тобою поруч чарівна –
Життя прикрасила вона.
Подякуй друзям, ворогам,
Дощам подякуй і снігам.
Подякуй морю, небесам,
Долинам, горам і лісам,
Як річка сріблом струменить...
Подякуй за єдину мить,
Що бачиш сонце і зірки, -
Під ними дні й твої роки.
Подякуй хмарам і вітрам,
Бджоли дзижчанню серед трав,
Птахам за їхній диво-спів –
Їм любо в світі і без слів.
Подякуй їм...
І все ж не їм,
Тому, хто в замислі своїм
Створив для тебе все оце –
Його зовем СВЯТИМ ТВОРЦЕМ.
Свій ДУХ вдихнув у тлін земний –
Ми стали зватися людьми.
Він владу дав над всім тобі,
Поглянь: прекрасне все в добі,
Все досконале, все це май,
Лиш зла у серці не тримай.
За все подякуй й збережи,
Про Нього дітям розкажи,
Що його милість без кінця...
Май час подяки для ТВОРЦЯ.
І ти, як Він, в житті твори,
Як йдеш угору, чи з гори.
І доки Духа не забрав,
Не впав тлін – попіл серед трав,
Де ранок краєм пломенить,
Роса подякою дзвенить,
Упавши з кінчика листа...
Чого ж мовчать твої уста?!

01.03.2001 р., с.Тарасівна – м. Київ.