Йому від Бога Слово й сан:
Носій Господньої печаті,
Не ремесло, а серця стан,
Якому звично не мовчати.
В нім відчуття - напруга струн,
Лиш доторкнись - і звук полине,
І слово, як смертельний струм
Зупинить плинний хід людини.
Щоб очищати наче луг
Чи кислота від ржі марноти;
Розоре душу наче плуг,
Щоб задававсь питанням: Хто ти?
Для чого ти прийшов в цей світ?
...Щоб бути справжнім господарем,
Бо є Господь, що прийме звіт,
Як скористався його даром.
На що потратив ти життя?,
Чи ти беріг цей сад-планету?
Чи Бога слухалось дитя?...
Горіння варте воно?... злету?...
У висі, де Престол Святий,
Де вже не буде сліз печалі.
Вас збереже від суєти
Господнє Слово, як від чарів!

03.07.2001 р., м. Київ.