До тебе Господи взиваю:
Прийди до мене, не барись...
В молитві голову схиляю,
А наді мною твоя вись.
Направлю я молитву в небо,
Приємну, наче фіміам,
Протягну руки я до тебе,
Вечірню жертву я воздам.
Пристав Всевишній в мої губи
Добірних воїв – вартових,
Щоб губи ті не дали згуби,
Неправда не зірвалась з них;
Не дай втекти моєму серцю
До слів лукавих, щоб спастись,
І в згоді жити, а не в герці,
Як звуть в гріху мене пастись;
І вбережи від беззаконня,
Від тих, хто лише цим живе,
Хай краще їстиму скоромно,
А не солодкий їх єлей.
Хай наді мною править правий, -
Це милість – праведний в суді,
Бо суд у нього не лукавий, -
Не шкодить голові моїй!
Мої молитви проти сили,
Як зло чинитимуть вони...
Розсипались вожді по схилах
І слухають слова мої,
Що у покорі... Не на свято
Земля, неначе розійшлась,
Приготувалась нас прийняти
І кості наші, ніби грязь,
Ті челюсті готові м’яти.
Але до тебе мої очі,
До тебе , Господи - мій цар,
Звертаюсь завжди я охоче:
Візьми ж бо душу на вівтар;
І не відкинь душі моєї,
А захисти від їх силків,
Що вже розставили на мене
Хто беззаконня чинить... Втім
Злі, нечестиві самі вступлять
В свої тенета. Лише я
Те обмину.

02.04.98р., м. Київ.