Пиши, як є... Листу радію,
Подібно квітам польовим;
З чим порівняти його дію?
І зустрічей чом прагну з ним?
Чи не тому, що слово правди
Без еполетів і прикрас
У нім рече мені:” Не прав ти...
На вдосконалення май час ”.
Бо слово – зброя, яка ранить
І авторів бува своїх;
Воно ревниве і не гляне
На огляд хто поставив їх.
Щоб диво-слово було схоже
На соняшник в огні яснім;
Несло надію людям, може
У час важкий світило їм.
Плекай його, немов дитину,
Щоб не зів’яло, а цвіло
Букетом на устах людини.
І в серці їхньому було!

16.05.2002 р., м . Київ.