ПОСВЯТА.
Давиду Бен-Єшуа (Голі ідо).
Старий єврей – коліно від Давида,
Мав мудрий погляд, хоч простий на вид,
Сказав: Шолом. І я звернувсь до діда:
Здорові будьте. Як вас звуть? – Давид.
Ми говорили зовсім небагато:
Був день жалоби в Бабинім Яру,
Під небом – осінь, для природи – свято;
Зустріла зрілість мудрість... Так стару.
І розійшлись, домовившись зустрітись.
Минула осінь, спів пташиний стих;
На зустріч йду, де можна відігрітись...
Мене Давид забути вже устиг.
Притемнені музейні експонати,
Старі знайомі лиця, автори;
На зустріч з ним – є з чого вибирати,
Батьки прийшли, чимало й дітвори.
Духовний лідер – маєш мудрі роки,
Щоб дух до знань у нації не згас,
Даєш нащадкам ти свої уроки,
З повагою звертаєшся до нас:
Любіть мистецтво і ходіть в музеї,
Вдивляйтесь в очі тим, із давнини;
Зробіть фундамент для душі своєї,
Щоб каменем він був до сивини.
Не понесе за обрій чи в могилу,
Залишить він у пам’яті живих:
Присутність Божу – найзначнішу силу,
В собі виховуй із років малих;
Щоб ви не були в ліні у полоні,
Ростіть духовно. Це від Бога вам:
Щоб розвивали пальці у долоні
І будували в серці Богу Храм.
Залиште душу у своїй роботі, -
Хай в творі помандрує між епох,
Бо лиш вона нетлінна серед плоті...
Творіть завжди – то й житимеш за трьох.
Що нас чекає? – Мудрості навчання,
Що змінить нас, синонім тут – іврит...
Дасть Бог по вірі, скажу на прощання:
Живи і вчи старий єврей Давид!

9-12.12.1996 р., м. Київ.