Це було в день Баал-Шем-Това,
Про нього кажуть : Він – хасид;
Із дивних слів була промова,
Яку сказав старий Давид:
В свій час відстану від оркестру
І скрипку виймуть з моїх рук,
Бо має теж кінець фієста
З моїх бажань, прозрінь і мук;
Тоді за обрій я полину,
До вічних праотців моїх...
Без слів наказу вас не кину,
Як буде час – згадайте їх;

Ви не губіться у відчаї,
Візьміть у руку олівець
І хай рука життя вквітчає,
Цей, Божий Сад – Його Вінець.
Бо ми прийшли у світ творити,
У кого є на що талант;
Ваш світ у творах буде жити:
Поет, художник, музикант.
Чи інший хто, хто світ свій творить,
Відвівши руку в бік від зла;
Радійте, як ГОСПОДЬ говорить
До вас у Правді - я це знав.
Бо ЙОГО Воля в ЙОГО Слові!...
Налив всім нам Давид вина:
Світ починається з любові,
Нам крила й літ дає вона.
І нам дорога під цим небом,
Де зір й душа все прагне ввись...
На Слово Боже є потреба.
Благаю, ГОСПОДИ, озвись.

10.03.99 , 13.02.2001 р., м. Київ.