ENIGMA Кроки…
Ти діждався свого строку
І потуги твої вперті,
Ти ще сам не зробиш кроку,
А вже кинеш виклик смерті.
Ти з’явився в світ нівроку
Для навчання... Від порогу
Лиш навчишся робить кроки,
Як відправишся в дорогу.
Набуваємо уроки
Від колиски до могили,
А між ними мої роки
Й люди... долю розділили.
А між ними мої кроки
Переходять в біг, як сила;
Ледь землі торкаюсь, трохи
Й полечу, лиш дайте крила.
Чи у танці я забуду
Всі земні мої печалі;
Нас лиш вдвох з усього люду
Божі ангели вінчали.
Кроки... Кроки... В такт. Затяті
Метрономи ще не стали;
За гріхи ще не розп’яті...
Мало нам, всього нам мало.
Нас обставини триножать, -
З ніг би скинути ті пута,
Зміст життя б знайти чи може
Таїну яку збагнути.
Вибираємо вершини;
-Боже! Сил дай подолати! –
Просять жінки і мужчини:
Рано нам ще помирати.
Ще не пройдено по кругу,
Щоб себе в нім проявити;
Не мені, так дай хоч другу
Крок до істини зробити.
Радість й сум... Між ними кроки,
Все для нас дано від Бога.
По життю нам йти, аж доки
Не закінчиться дорога.
Вона прийме твої кроки,
Ті – останні по планеті;
Понесуть тебе у спокій
Серед вічності і смерті.
З тих доріг, де шар пилюки
Прийме слід твій – дощ їх змиє...
Над тобою Божі руки
Шлях до вічності відкриють!

Лютий –05.03.98 р., м. Київ.