- Ти відкрий мені Менаше
Тайну вічності і смерті;
Чого варте життя наше?
Що сльозу нам дасть утерти?
Що шукаємо ми світом?
З чим вертаємось додому?
Нас обставини, як гнітом,
Гнуть до самого додолу...
- Бач, згорає непомітно
Час, дарований нам Богом,
По життю йдемо, до світла,
Що чекає за порогом?
Як душа покине тіло,
Мовби зношену одежу,
Що багато так хотіла,
Навіть вічності безмежжя?...
І прийде душа на сповідь
До Творця небес і вмісту,
Що проходить, наче повінь,
Повна таїнства і змісту.
Там нічого не сховати,
Викреслить чи утаїти;
Що заробиш – будеш мати:
Сад у раю чи горіти!

літо 1998 р., м. Київ.