В.Л.Шерешевському
( з радістю і здивуванням).

Ти запроси мене у світ,
В країну мрій твоїх картин,
Де зупинився часу хід,
Застиг у них, немов бурштин.
Де смерть не є кінець життя,
А лиш зупинка на шляху;
Я світ сприймаю, мов дитя,
Вночі заснувши на даху.
Вколисаний падінням зір
В безодню неба. Чудеса!
Лиш сонце вигляне з-за гір
І змінять колір небеса.
Те небо – чиста бірюза,
Нас захистить від темних сил;
І не впаде з очей сльоза –
Тендітна капелька роси.
Під небом - гори вдалині,
В снігах, червоних на зорі...
Горять-палають у вогні
Оті вітрила на землі.
І ловлять вітер, сонця жар;
Натхнення в кольорах твоє...
Послухай шепіт зір Стожар:
Вони розкажуть хто ти є.
Слова, немов дзвінкий ручай,
З-за хмар , зриваючись униз,
Мене захоплять... і прощай,
Згорить самотність, ніби хмиз.
З джерел живильної води,
Де небо силу їй дає,
Натхнення добуваєш ти...
Подивування в нім моє.

19.02.99 р., м. Київ.