Я ніби і не жив
На біло-чорнім світі;
Сміявся чи тужив,
А вік мій уже літі.
З надією живу,
Що доля усміхнеться;
Не в сні, а наяву
Мені зігріє серце.
Побачить хоч би в снах
Усі ознаки долі,
Вона ж, неначе птах,
Розтане в чистім полі.
Тебе шукаю я
Безмежними степами;
Чи доленька моя
Захована морями..
Чи може у лісах
Серед пітьми якої?
По горах чи ярах
Блукаю я без долі.
Ти ж високо, аж страх,
Злетіла попід небо...
Сивію на очах
Голубонько без тебе.
Чому ж зірвалась ввись?
Щоб мусив я дістати,
І в небі, як колись
Міг птахом я літати.

02.02.1997 р., м. Київ.