Я пишу ці слова
Лиш тобі – більш нікому;
І полинуть вони,
Наче птахи вгорі.
Хай у простір летять,
Їм до тебе, додому,
Хай приходять у сни
О вечірній порі.
Я далеко тепер, -
На узбіччі дороги;
Хай мої посланці
Стережуть твої сни.
Небо милує нас –
Прожени ти тривогу,
Нам в любові летіть
Від весни до весни.
Розривати серця...
І єднати їх знову
В наших зустрічах нам, -
Доля шанс цей дає.
Скільки літ – ніби день,
У якому на нову
Я чекаю на зустріч,
Що печаль розіб’є!

18.05.2002 р., м. Київ.