Як час не слову - помовчи .
Цінніше золота мовчання...
Моє ж терпіння дні лічи,
У них приховане чекання.
Бо те мовчання – думам грунт,
У них – оцінка нашим діям,
Як не вмістить між нами бруд
І дати жити ще надії,
Що зміниш золота метал
На срібло слова, що здолає
Цей простір дивний, повний чар
Й вогнем у серці запалає.

9.07.2002 р., м. Київ.