Їх ніби не було – цих років десяти,
Від випуску всі ми розкинуті світами;
І кинули нам клич : - На зустріч! Я і ти
На крилах летимо, зустрінемось очами.
Нам всім, як і Христу, за тридцять нині є;
І перша сивина пробилася у скроні;
Що десять літ пройшло, а пам’ять в дзвони б’є –
Подай же побратим міцні твої долоні.
Вдивляюся у них... Ця зустріч – восьме з див,
І чуєш голоси, знайомі аж до болю;
Там юність пронеслась і вихор закрутив,
Піднявши на крило, шукати руту-долю.
Ми всі, як і колись, біля котла – брати,
Що з’їли солі пуд за час свого навчання;
І радісно всім нам , і візьмеш слово ти:
Як добре знов разом! Дай, Боже, не востаннє.
Піднімемо бокал за наших вчителів –
На нашому шляху зустріли ми потрібних;
Щоб їм в житті вдалось! І як Господь велів:
Продовжили себе у учнях вельми здібних.
Ця зустріч промайне, мов спалах осія, -
На терені життя вкарбується навіки,
По долі нам вона, згадаєш ти і я...
З чудовим братством вас, дорослі чоловіки!

12.05.94 р.,Київ.