Чи вміститься творчість в покрустове ложе
Рецензій, тлумачень людей?
Бо самі не знаючи того, ви може
Стаєте в полоні ідей,
Що вас позбавляють нюансів і красок
Вже серцю своєму не вір;
Примусять дивитись крізь щілини масок
І дим напускають на зір.
Не вірте ви їм, - а довіртесь одному:
Своєму збагненню краси;
Чи вас не хвилює тремтіння в малому,
В грайливому сяйві роси.
А квітка?! – краса, що сховалася в лузі
У фоні буяючих трав...
А неба блакить, що нас радує друзі
Чи дощ, що на трави ті впав.
Ти відповідь знаєш: Хто нам і для чого
Під ноги красу постелив?
Тож знай - все це творення Вічного Бога,
Щоб ти всю красу оцінив.
У тебе ж є серце, є з чим порівняти:
Творіння ЙОГО – еталон…
А думка в спромозі чийсь світ обійняти?
Або умістить до долонь?
Відкинь же ти маску чи скельця із льоду,
Що хтось їх на очі вчепив;
Дивись і душа не насититься зроду -
Бо творчість це диво із див!

19.11.2001 р., м. Київ.