Де забарилася? – Скажи! -
Чи може заблукала?..
Бо дні без тебе – міражі,
А ти - зорею стала.
Над цілим світом вознеслась,
Шлях-долю освітила;
Нікому словом не клялась
Лиш серце полонила.
І десь у висі чарівній
Торкнула дивні струни:
Хтось чув мелодію у ній,
Мені ж - лилися руни,
Що виливались у слова,
А греблю як прорвало
На білий аркуш з-під пера -
Поезією стало.
І здивування, що в мені
Несу по світу в грудях,
Мов перли дивні, осяйні,
Що цінні серед люду.

09.02.2006 р., м. Київ.