До побачення місто і море,
Слава Богу, що ви в світі є...
Не один я слова ці повторе,
Як вертатиме в місце своє.
До побачення, лагідні хвилі,
Моря синього дивна лазур;
Вашу ласку забути не в силі
І страшним є ваш гнів під час бурь.
А сліди їх на березі вкритім
Валунами від зламаних скал;
Перемелють їх шторми сердиті,
Як покажуть на них дикий шал.
Час загоїть на березі рани,
Свідок він споглядань і видінь...
Прийме ще і моє здивування,
Що осяде для творчих горінь
У душі не одній, що почує
Захват той, що залишать слова:
Як на березі місто працює
І у бухтах кипить для добра;
Праця з давніх-давен і донині
Місто слави, що з духу борінь,
Що несли на вівтар батьківщині,
Прийми Бог мій з молінь у творінь:
Дай вернутись в незамкненім колі
В райське місце на нашій землі
І втішатись дарами у долі,
Що даєш на дорозі мені.
23.08.2005 р., поїзд Севастополь-Київ.