цикл E N I G M A...

І лине в небі музика століть,
Що її творять ненаситні люди;
В ній чути брязкіт зброї, що стоїть
Над цілим світом – на війну він будить.

Слух ріжуть зойки падаючих вниз,
Я знаю: тіло не міцніше сталі;
Їх всіх зберуть, підпалять чорний хмиз
І зробить попіл коло в задзеркаллі.

І не спасеться жоден з поміж тих
Хто меч підняв – від нього і загине
Життя твоє, як в небі зірки штрих…
Чого шукаєш ти у нім людино?

Чого шукаєш?... чи знайдеш колись?
Чим своє серце згодом заспокоїш?
Де крила ті, щоб вознестись увись?
Шукаєш ти і в пошуках тих твориш.

Видінь полотна зору відкривай –
Добром прикрась дорогу, що до храму
Від Господа у серці май слова,
Щоб зло не стало поштовхом у яму.

Лише питаю в Господа: Коли
Зупиниться людська рука на брата?
Коли у славі явишся згори
І поміж нами будеш панувати?

Тоді вже нова з висі забринить,
Що змінить нас і спраглі душі наші;
В якій любов, що гріє не на мить
І ощасливить, другом вірним ставши.

13.01.2000р., м. Київ.