Із висоти дарованих років
В минуле гляну, межі часу стерши, -
Там бачу хлопчика, якому все уперше;
Він враження збирає для віків.

Бо його серце має дивний хист
Щоб нахилитись до трави і квітки
І чути те, що скажуть тихі свідки
Збагнути хоче серцем тайни зміст.

Той хлопчик набирався від краси,
Що небеса для нього відкривали;
І думи його серцю дарували…
Яку ціну за думи ти даси?

Він забере ті думи у похід
І берегтиме їх подібно злоту,
А іскра Божа полум’я дасть ґноту, -
І стане зримим серця його світ.

Збагнути диво прийдуть з віддаля;
Пізнати те, що він у тиші слухав,
Що він зберіг - як таїнство від Духа,
Світ чистоти, що має лиш маля.

Він їм відкриє про свої жалі:
Свій дивосвіт, де радощі й печалі;
І як коханням душу уквітчало, -
І дало крила лету по землі.

Тож хай летить, як лет той до снаги;
Політ душі – то диво незбагненне…
Він долетів із юності до мене,
І скарб приніс, хоч в косах вже сніги.
22.11.2007 02.02.2008 р. , 19.02.2008 р., м. Київ.