Навіщо ти мені
Говориш про кохання?
Я ним вже відболів -
На серці лише рана;

Я ним вже відгорів,
Як ліс осінній листям,
Барвистих кольорів
Позбувся… і змирився

З відсутністю тепла,
Коли довкола тиша,
Що не порушить тла,
Мовчанням заколише…

Завмер у цій порі –
Утаємничив мрії,
Як холод по корі,
І стали коси білі

А може ти – весна,
І дивна її сила
Для мене принесла
Тепло, що явить диво.

Щоб ліс той заспівав,
Вернути йому літо...
Чи віримо словам,
Якщо в нас віру вбито?

Чи з них звести мости,
Щоб береги з’єднати?..
Я не спішу, прости,
Їм серце відкривати.

14.11.1997 р., м. Київ.