Поету пензля Брикульцю
Віктору Михайловичу.
Скажуть: навіжений, - бо стоїть з мольбертом
Як вже дощ періщить і гроза гряде;
Навкруги – нікого, мить чекає смерті
Мить ту хто зупинить, збереже хто те?
У вечірнім сонці швидко плинуть тіні,
Швидко тануть барви… Цей калейдоскоп
Крутить час магічний, він слуга постійний
В різні пори року вносить свій мазок.
І стоїть художник у відкритім полі,
Щоб позичить в Бога дивну мить. Свій дар
У плодах – найкращих, що зворушать долі…
Нам нести творіння на святий вівтар.

07.05.2008 р., м. Миргород.