«Моя хата скраю, я нічого не знаю» - українська народна приказка.

Спали прокляту “крайню хату”,
Як знак байдужості й біди...
І не живи в ній більше, брате,
Щоб горе не прийшло сюди:
На ці простори, де могили
Від незнайомих до рідні,
Які цю землю боронили,
На бій вставали, як в огні,
Приходила незвана сила,
Щоб підкорити наш народ,
Як був без єдності - корила,
Та ця земля не для злих орд.
А для любові і єднання
В братерськім крузі й за столом;
Надії, радості чекання,
Що в «крайній хаті» не було!

2004 р., м. Київ.