„Судні часи вже настали”, -
Слова ці попались на очі
На аркуші, долу лежали;
І грізно звучали, пророче!

„Судні часи вже настали”, -
Написано –почерк дитячий,
Слова ті до серця казали,
Що може сміх статися плачем

Як ми за межею моралі,
Багато чого в нас негоже,
Бо в серці Закон постирали,
Що Слово зоставило Боже.

Судні часи цьому світу,
Бо скільки відходить неждано
Туди, де приходять для звіту,
Творцеві не скажеш там: „Рано...”

І молоді, і вже літні...
Хоч думають: часу без ліку,
Кращої ж долі бо гідні;
І можна усе чоловіку.

Та мабуть в гордині осліпли,
Забули Содом і Гоморру,
У вірі до Бога не липли…
Знайде хто в нас Слову покору?

Бо лише надія на себе,
Нутро ж бо – лукаве і хитре…
Та тільки не знають, що небо
Ось лінію долі їм витре.

І обірветься стежина -
Куди ти життя все спішила?…
Запнеться на кроці людина -
Бо Воля Господня рішила!

20.01.2006 р., м. Київ.