У час, коли співали зорі -
Багато слухали плітки;
Лиш одиницям в людськім морі
Із неба чулися рядки.

В яких про вічне, хто ми й звідки ?
Що нам засмучує чоло?
Нам відкривали давні свідки,
І не пусте в словах було.

І серце співом тим шукали,
В якому місце є вогню;
І чарували , ніби знали,
Хто встеле стежку їм земну.

Слова знайомі в повній тиші
Смиренно стануть в новий стрій;
Їх рим увага заколише
І стануть віршем... Скажуть: мій

Не мій, не мій, скоріше - неба,
Яке з щедрот своїх дає,
Які звучать в мені для тебе
І диво блиском виграє,

Щоб стати знаком при дорозі,
В яку вкарбовуємо крок...
Слова звучать для людства й досі...
Чи чуєш ти той спів зірок?

06.10.2005 р., м. Київ.