В мого Небесного Отця
Велике стадо - слава Богу!
І я, загублена вівця,
Пішов убік і в даль від Нього.

І там наївся гірких трав,
З брудних калюж води напився...
Блукав і виходу не знав,
Знесилився і утомився.

А він на втрату взір звернув,
Бо небайдуже серце в Нього;
Залишив інших і гайнув
Мене шукати по дорогах.

Знайшов, охлявшого підняв
І лікував від згуби й скрути,
Якої я в житті зазнав;
Дав шанс на краще й для спокути.

І віру маю що спасусь –
Звіщають це Святі клейноди.
І я від радощів несусь
На ситні пашні й чисті води!

06.06.2005 р., м. Київ (лікарня №6).